Як ми можемо прийти до розуміння перенародження?
Як ми можемо достовірно знати, що щось є істинним? Згідно з буддійським вченням, достовірно пізнавати речі можна двома способами: через безпосереднє сприйняття та через логічні висновки. Проводячи експеримент у лабораторії, ми можемо підтвердити існування чогось через безпосереднє сприйняття. Наприклад, якщо подивитись у мікроскоп, ми безпосередньо дізнаємось, що в краплі озерної води є багато крихітних мікробів, – ми побачимо це завдяки одному з наших органів чуттів.
Деякі речі, однак, не можна пізнати через безпосереднє сприйняття. Ми повинні покладатися на логіку, розум і висновки, наприклад, існування магнетизму можна вивести з взаємодії магніту і залізної голки. Перенародження дуже важко довести за допомогою прямого чуттєвого сприйняття. Однак є багато прикладів людей, які пам'ятають свої минулі життя і можуть впізнати або свої особисті речі, або людей, яких вони знали раніше. Відтак ми могли б зробити висновок про існування реінкарнації, але дехто може засумніватися в цьому висновку і запідозрити щось підступне.
Залишивши осторонь розповіді про спогади з минулих життів, ми можемо звернутися до логіки для розуміння перенародження. Його Святість Далай-лама сказав, що якщо певні положення не відповідають дійсності, він готовий виключити їх з буддійського вчення. Це стосується і перенародження. Насправді, він зробив таку заяву саме в цьому контексті. Якщо вчені зможуть довести, що перенародження не існує, тоді ми повинні відмовитися від віри в те, що це істина. Однак, якщо вчені не можуть довести, що це неправда, тоді, оскільки вони слідують логіці і науковому методу, що відкритий для розуміння нових теорій, вони повинні дослідити, чи існує воно. Щоби довести, що перенародження не існує, вони повинні були б підтвердити його неіснування. Просто сказати: "Перенародження не існує, тому що я не бачу його своїми очима", – це не означає підтвердити неіснування перенародження. Існує багато речей, які ми не можемо побачити очима, до прикладу, той же магнетизм або гравітація.
Шляхи аргументації для дослідження того, чи існує перенародження
Якщо вчені не можуть довести, що перенародження не існує, вони мають дослідити можливість його існування. Науковий метод полягає в тому, щоби висинути теорію, засновану на певних даних, а потім перевірити, чи можна її підтвердити. Тому нам треба розглянути дані. Наприклад, ми помічаємо, що немовлята не народжуються як "чистий лист". У них є певні звички та особистісні характеристики, які можна помітити навіть тоді, коли вони ще зовсім маленькі. Звідки ж вони беруться?
Безглуздо стрверджувати, що вони походять тільки з фізичних субстанцій батьків: сперматозоїда і яйцеклітини. Не кожен сперматозоїд і яйцеклітина, які з'єднуються, перетворюються на плід в утробі матері. В чому ж різниця, чому іноді з них на світ з’являється дитина, а іноді ні? Що насправді є причиною різних звичок та інстинктів у дитини? Можна сказати, що це ДНК і гени. Це фізична сторона. Ніхто не заперечує, що це фізичний аспект того, як дитина з'являється на світ. Проте, як щодо емпіричної сторони, тобто субʼєктивного переживання? Як нам пояснити ум?
Слово "ум" (“mind” англійською) не має того ж значення, що й санскритські та тибетські терміни, які перекладають цим словом. В оригінальних мовах "ум" означає ментальну діяльність або ментальні події, а не щось, що здійснює цю діяльність. Діяльність або подія – це виникнення певних речей, які ми пізнаємо: думок, поглядів, звуків, емоцій, почуттів і так далі, а також когнітивне залучення до них: бачення, слухання, розумінняічи навіть не розуміння цих явищ.
Звідки береться ця ментальна активність, тобто виникнення в кожної істоти пізнавальних об'єктів та когнітивне залучення до них? Ми не говоримо про те, звідки береться тіло, бо це, очевидно, що від батьків. Ми не говоримо про інтелект і так далі, тому що ми також можемо навести аргумент, що для цього є генетична основа. Однак казати, що чиясь любов до шоколадного морозива походить від генів, – це вже перебільшення.
Можна сказати, що на деякі наші інтереси можуть впливати наша сім'я, економічна чи соціальна ситуація. Ці фактори, безумовно, впливають на нас, але важко пояснити цим абсолютно все, що ми робимо. Наприклад, чому я в дитинстві зацікавився йогою? Ніхто ані в моїй родині, ані в суспільстві, яке мене оточувало, не цікавився цим. Там, де я жив, були доступні деякі книги, тож можна сказати, що був певний вплив з боку суспільства, але чому мене зацікавила саме ця книга про хатха-йогу? Чому я взяв її до рук? Це вже інше питання. Чи все відбувається випадково, тож це чисте везіння, чи все можна пояснити?
Звідки береться індивідуальна ментальна активність?
Залишивши все це осторонь, повернімося до головного питання: звідки береться ментальна активність, виникнення пізнавальних об'єктів та когнітивне залучення до них? Звідки береться ця здатність до сприйняття? Звідки береться іскра життя? Що насправді спричиняє зародження життя в поєднанні сперматозоїда та яйцеклітини? Як вони перетворюються на людську істоту? Що уможливлює виникнення думок і поглядів, і що спричиняє когнітивну залученість до них, тобто емпіричного аспекту хімічної та електричної активності мозку?
Як можна стверджувати, що ментальна активність немовляти походить від батьків? Якби це було так, то як саме вона походить від батьків? Для цього має бути певний механізм. Чи ця іскра життя, яка характеризується усвідомленням явищ, походить від батьків так само, як сперматозоїд і яйцеклітина? Чи приходить вона з оргазмом? З овуляцією? Чи вона знаходиться в сперматозоїді? Або в яйцеклітині? Якщо ми не можемо придумати логічного, наукового пояснення, коли вона походить від батьків, тоді ми повинні шукати інше рішення.
Якщо ми подивимось на це суто з логічної точки зору, то побачимо, що всі функціональні явища є проводженням власного континуума і походять з попередніх моментів чогось, що належить до тієї ж категорії явищ. Наприклад, фізичне явище, будь то матерія чи енергія, походить від попереднього моменту цієї матерії чи енергії. Це континуум.
Візьмемо для прикладу гнів. Ми можемо говорити про фізичну енергію, яку відчуваємо, коли гніваємося, це одне. Однак розглянемо ментальну активність переживання гніву: переживання виникнення емоції та свідоме чи несвідоме залучення до неї. У переживання гніву є попередня послідовність моментів безперервності в межах цього життя, але звідки це переживання з'явилося до цього? Можливо, воно походить від батьків, і, не існує механізму, щоб описати, як це відбувається? Або від Бога-творця? Для деяких людей, однак, логічні непослідовності в поясненні творінь всемогутньої істоти становлять проблему. Щоб уникнути цих проблем, в якості альтернативи можна припустити, що перший момент гніву в житті людини походить з її власного попереднього моменту гніву в її континуумі. Теорія перенародження пояснює саме це.
Аналогія з фільмом
Ми можемо спробувати зрозуміти перенародження за допомогою аналогії з кінофільмом. Подібно до того, як фільм – це безперервність кадрів, наші ментальні континууми або потоки свідомості – це послідовність постійно мінливих моментів усвідомлення явищ протягом життя і від одного життя до іншого. Не існує цілісної сутності, яку можна знайти, такої як "я" або "мій ум", що перенароджується. Перенародження не схоже на аналогію з маленькою статуеткою на конвеєрі, що рухається з одного життя в інше. Скоріше, це схоже на фільм, де все постійно змінюється. Кожен кадр відрізняється від іншого, але в ньому є безперервність. Кожен кадр пов'язаний з іншим. Так само постійно змінюється безперервність моментів усвідомлення явищ, навіть якщо деякі з цих моментів є несвідомими. Окрім того, так само, як всі фільми не є одним і тим же фільмом, хоча всі вони і є фільмами, так само всі ментальні континууми або "уми" не є одним умом. Існує незліченна кількість індивідуальних потоків безперервності усвідомлення явищ, і кожен з них з погляду самого потока можна позначити як "я".
Саме з цих таких ланцюжків міркувань ми починаємо досліджувати питання перенародження. Якщо теорія логічна, то ми можемо більш серйозно розглянути той факт, що існують люди, які пам'ятають свої попередні життя. Таким чином, ми розглядаємо існування перенародження за допомогою логіки і висновків.
Що перенароджується?
Згідно з буддійським вченням, перенародження не можна порівняти з тим, що якась душа, як конкретна маленька статуетка чи людина, подорожує на конвеєрі з одного життя в інше. Конвеєр репрезентує час, а якась конкретна річ, фіксована особистість або душа на ім'я "я" проходить крізь час: "Ось я молодий, ось я старий; ось я в цьому житті, ось я в тому житті". Це не буддійська концепція перенародження. Скоріше, це схоже на аналогію з кінофільмом. У фільмі є безперервність, кадри утворюють континуум.
Буддизм також не стверджує, що я стаю вами, або що ми всі є одним цілим. Якби ми всі були одним цілим, і я був би вами, то якщо ми обоє голодні, ви могли б би почекати в машині, поки я піду попоїсти. Але це не так. У кожного з нас є свої індивідуальні потоки безперервності. Послідовність у моєму фільмі не перетвориться на ваш фільм, але наші життя протікають як фільми в тому сенсі, що вони не є нерухомими й фіксованими. Життя триває від одного кадру до іншого. Воно слідує певній послідовності, згідно з кармою, і таким чином утворює безперервність.
Це не означає, що кожен континуум є ніким – кожен континуум є кимось, і його можна назвати "я". Так само, як назва фільму відноситься до всього фільму і кожного кадру в ньому, але не може бути знайдена як щось конкретне в кожному кадрі, так само "я" відноситься до індивідуального ментального континууму і кожного його моменту, але також не може бути знайдена як щось конкретне в жодному моменті. Тим не менш, умовне "я", "самість" існує. Буддизм не є нігілістичною системою.
Чи завжди людина перенароджується як людина?
Тут ми говоримо про ментальну діяльність і про те, які загальні фактори характеризують нашу ментальну діяльність. Ментальна діяльність людини характеризується інтелектом, а рівень інтелекту, як ми знаємо, може бути на шкалі від "не дуже розумний" до "дуже розумний". Але є й інші фактори, які також є частиною ментальної діяльності, наприклад, гнів, жадібність, прив'язаність, відволікання уваги та нав'язлива поведінка, яка викликана цими ментальними факторами. У деяких людей ці фактори домінують над їхньою ментальною діяльністю настільки, що вони не використовують свій людський інтелект, а натомість діють переважно на основі жадібності, гніву і т.д.
Наприклад, є люди, які мають надмірний сексуальний потяг і ходять по барах, знайомляться з іншими і займаються сексом майже з кожним, кого зустрічають – така людина поводиться як собака, чи не так? Пес в будь-який момент може застрибнути на будь-яку псицю; він не має жодного самоконтролю. Якщо людина поводиться таким чином, вона формує в собі звичку до тваринного мислення. Тому не дивно, що жадання й хтивість будуть домінуючими в ментальній діяльності цієї людини в майбутньому житті, і вона перевтілиться в форму, яка буде відповідною основою для такої ментальної діяльності, – тобто в форму тварини.
Тому дуже корисно аналізувати свою поведінку: "Чи поводжуся я як та чи інша тварина?" Візмемо, до прикладу, муху. Мислення мухи – це тотальне ментальне блукання. Муха не може залишатися на одному місці більше кількох секунд, вона постійно рухається і постійно відволікається. Чи схожий наш ум на ум мухи? Якщо так, то чого ми очікуємо в наступному житті? Чи очікуємо ми, що матимемо високий інтелект і хорошу концентрацію?
Такі роздуми допоможуть нам зрозуміти, що люди не обов'язково перенароджуються як люди. Ми можемо перенароджуватися в різні типи життєвих форм, і це можуть бути як більш високі, так і більш низькі форми життя. Якщо ми набули багато позитивних звичок за людське життя, то навіть якщо ми перенародимося твариною, все одно, коли кармічна сила нашої попередньої тваринної поведінки вичерпається, наша попередня позитивна сила може стати домінуючою, і ми зможемо знову перенародитися людиною. Ми не приречені на вічне перенародження в нижчих формах.
Суть полягає в тому, щоб зрозуміти, що в ментальній активності немає нічого такого, що робить її людською ментальною активністю, чи робить її чоловічою або жіночою тощо. Це просто ментальна діяльність. І тому тип перенародження, який ми маємо, залежить від карми, від різних звичок, які ми набуваємо своєю компульсивною поведінкою. У наступних життях ми матимемо тіло, яке функціонуватиме як відповідна основа для реалізації цих звичок.
Підсумок
Коли ми аналізуємо буддійське уявлення про реінкарнацію, ми повинні дослідити причинно-наслідковий процес, який увічнює індивідуальні ментальні континууми: індивідуальні безперервні потоки ментальної активності, які ніколи не зникають. Ми приходимо до висновку про існування нескінченних перенароджень, яким притаманні попередньо сформовані поведінкові звички, що формують кожне життя.