Буддійська сексуальна етика: основні питання

Традиційні класичні тексти з буддійської сексуальної етики описують широкий спектр неприйнятних форм сексуальної поведінки. Мотивовані тривожними емоціями, такими як нав'язливе бажання, вони приводять до накопичення кармічного потенціалу, який в майбутньому визріває як нещастя. Ми досліджуємо, чи певні форми сексуальної поведінки є неприйнятними лише з культурних міркувань, чи вони неминуче призводять до проблем. Наскільки вільно ми можемо змінювати буддійську сексуальну етику, щоб вона відповідала звичаям сучасного західного суспільства?

Західні правові та гуманістичні етичні системи

Наша сьогоднішня тема – буддійський погляд на сексуальну етику. Взагалі, в буддизмі ми завжди намагаємося йти серединним шляхом, а отже в питаннях сексуальності ми хочемо уникнути двох крайнощів. Одна крайність – це дуже жорсткий і суворий підхід. З цього погляду сексуальність – щось брудне і, по суті, погане. Але, з іншого боку, ми також хочемо уникнути іншої крайності – таке ставлення до сексу, де все нормально і все дозволено, як то кажуть: "Я так проявляю себе".

Буддійський серединний шлях вчить етичному підходу до сексуальності, в якому ми уникаємо цих двох крайнощів. Однак, щоби слідувати цим шляхом, ми повинні розуміти буддійський погляд на етику. Оскільки існує багато різних етичних систем, треба бути обережними, щоб не проєктувати наші власні системи етики на буддизм. Наприклад, біблійна етика вчить законів, що дані вищим авторитетом, Богом. Етична поведінка в такому випадку – це питання слідування законам. Якщо ми дотримуємося законів Божих, ми є "добрими християнами" і отримаємо винагороду. Якщо ж ні – ми "недобрі" і будемо покарані.

Інша велика етична система, яку ми тут, на Заході, успадкували, походить із Стародавньої Греції. Вона дуже схожа на біблійну, але замість законів даних Богом існують закони дані законодавчим органом –людьми, що були обрані до уряду. І тут, знову ж таки, етика – це питання слідування законам, послуху. Якщо ми підкоряємося цивільним законам, ми є "добрими громадянами"; якщо ні – "поганими громадянами": ми злочинці, яких саджають до в'язниці.

Ми бачимо, що обидві ці етичні системи, основані на законі, передбачають і викликають у нас почуття провини. Іншими словами, обидві вони основані на осудженні. Є певні вчинки, які морально оцінюються як "погані", а є такі, які морально оцінюються як "добрі". Якщо ми робимо щось "погане", ми відчуваємо себе винними. Коли ми переносимо цей тип етичного підходу на сексуальність, то часто почуття провини супроводжує нашу сексуальну поведінку, навіть якщо ніхто не застукав нас за чимось "поганим". Це відбувається тому, що ми самі стаємо суддями і судимо себе, навіть якщо ніхто інший нас не засуджує.

Третя форма західної етики – це сучасна гуманістична етика. Вона ґрунтується на принципі "не завдавати шкоди іншим". Можна робити що завгодно, якщо ми нікому не завдаємо шкоди. В іншому випадку це неетично. Зазвичай ми поєднуємо гуманістичну та легалістичну етику. Відтак, якщо ми завдаємо комусь шкоди, ми відчуваємо себе дуже погано і відчуваємо провину за це.

Неосудлива буддійська етика

Буддійська етика цілковито відрізняється від усіх трьох вищезгаданих. Вона не ґрунтується на дотриманні законів. Вона також не ґрунтується на намаганні не завдавати шкоди іншим, хоча, звичайно, ми прагнемо нікому не завдавати шкоди. Але вона набагато глибша. Згідно з буддизмом, в основі етичності є правильне розпізнавальне усвідомлення, а також уникнення дій, мотивованих жаданням, гнівом чи наївністю. Розпізнавальне усвідомлення означає здатність розрізняти, які мотивації та дії є конструктивними, а які – деструктивними. Конструктивні й деструктивні в даному випадку – це ті, що накопичують кармічні потенціали в нашому ментальному континуумі, які в певний час у майбутньому призведуть до щастя або страждання  (див. також: Що таке етика?).

Ніхто не вигадував правил щодо того, що є конструктивним, а що деструктивним. Це просто природний шлях існування всесвіту: деякі дії спричиняють страждання, інші ж – ні. Наприклад, якщо ми запхаємо руку у вогонь, то обпечемося –нам буде боляче. Це деструктивна дія, тобто саморуйнування, правда ж? Ніхто не вигадував цього правила: це просто природний стан речей. Отже, якщо людина хоче запхати руку у вогонь, це не робить її поганою людиною. Це робить її, можливо, дурною людиною або такою, що не розуміє причин і наслідків; але це точно не "поганою" людиною.

Отже, основне завдання буддійської етики полягає в спробі зрозуміти, які типи мотивації та поведінки є деструктивними, а які – конструктивними. Іншими словами, нам потрібно навчитися розрізняти те, що принесе нам нещастя, і те, що принесе щастя. А далі все залежить від нас: те, що ми будемо відчувати в майбутньому – це наша відповідальність. Наприклад, ми дізнаємося про шкоду куріння, а потім вже від нас залежить, чи будемо ми курити. Якщо хтось діє деструктивно і завдає собі шкоди, він є об'єктом співчуття. Недоречно дивитися на таку людину зверхньо і жаліти їх. Це не буддійське ставлення. Те, що вона не розуміє реальності, – сумно.

Буддизм має такий самий незасуджувальний підхід до сексуальної етики. Певні типи сексуальної поведінки та мотивації є деструктивними і приносять нам нещастя, тоді як інші є конструктивними і приносять нам щастя. І знову ж таки, все це залежить від нас самих. Якщо ми хочемо мати багато проблем через свою сексуальну поведінку, що ж, давайте потурати собі. Але якщо ми не хочемо мати проблем, то потрібно уникати певних речей.

Наведу приклад, на якому  досить легко зрозуміти різницю. Якщо ми хочемо мати незахищений секс з повією, то це наївно і дуже нерозумно, оскільки ми ризикуємо заразитися, наприклад, СНІДом. Але це не робить нас поганою людиною. Це наш вибір. Як ми бачимо, це зовсім інше ставлення до сексу. Ось і весь ключ до розуміння буддійського підходу.

Розпізнавання конструктивної та деструктивної поведінки

Для того, щоб детально розглянути буддійську сексуальну етику, нам потрібно зрозуміти різницю між тим, що з точки зору буддизму є конструктивним, а що деструктивним. Загалом, буддизм розрізняє дії, заплямовані хибним поглядом, і дії без хибного погляду. Ці терміни зазвичай перекладаються як "забруднені" та "незабруднені" дії – забруднені хибним поглядом щодо природи нас самих, інших та реальності загалом. Забруднюючий хибний погляд призводить до жадання, гніву або просто наївності, які потім мотивують наші дії.

Дії без хибних поглядів вимагають неконцептуального пізнання порожнечі – розуміння того, що наші спроєктовані уявлення про реальність не мають нічого спільного з реальністю. Такого розуміння дуже важко досягти, навіть концептуально. Тому для більшості з нас усі наші дії заплямовані хибними поглядами: вони виникають з хибних поглядів і супроводжуються ними. Саме такі дії пов'язані з тим, що ми називаємо "кармою". Вони змушують нас продовжувати переживати неконтрольовано повторювані перенародження – сансару, що сповнена негараздів.

Дії можуть бути деструктивними, конструктивними або ж такими, що не визначені Буддою як ті чи інші.

  • Руйнівні дії завжди заплямовані заплутаністю і призводять до нещастя.
  • Конструктивні дії, заплямовані заплутаністю, визрівають у звичайне щастя – нетривале і незадовільне.
  • Невизначені дії самі по собі є етично нейтральними. Однак, залежно від мотивації, яка їх супроводжує, вони можуть стати або конструктивними, або деструктивними. Проте, навіть без конкретної конструктивної чи деструктивної мотивації, невизначені дії також можуть бути заплямовані заплутаністю. У таких випадках вони просто увічнюють наше сансаричне існування, але не визрівають у щастя чи нещастя.

Приклад деструктивної дії – незахищений секс з повією. Така поведінка явно заплямована заплутаністю щодо реальності, наївністю і, як правило, жагучим бажанням.

Щодо прикладу конструктивного вчинку, затьмареного плутаниною, розглянемо випадок матері 24-річного сина, яка завжди намагається робити для нього добрі речі, наприклад, готувати смачну їжу. Виховання її сина – це акт любові і конструктивний вчинок. Згодом це визріє як переживання щастя й добробуту. Однак вона також готує для нього, тому що це дозволяє їй відчувати себе корисною і потрібною. Ось тут і виникає заплутаність. 24-річний син, можливо, не хоче, щоб з ним поводилися як з дитиною, яка не приходить додому на вечерю, і до неї пристають зі словами: "Чому ти не прийшов додому? Я приготувала тобі таку смачну їжу. Ти такий неуважний". Ця дія була затьмарена плутаниною, я саме чіплянням за "я": "Я хочу відчувати себе корисною, я хочу відчувати себе потрібною". Егоцентрична стурбованість лежала в основі цих конструктивних дій і доброї мотивації. Будь-яке щастя, яке мати може відчути в результаті своїх добрих вчинків, буде хитким і нестабільним. Воно ніколи не буде тривалим і задовільним. Крім того, її егоцентрична мотивація неминуче принесе їй розчарування, нещастя і страждання.

Невизначена, нейтральна дія, така як чищення зубів, може бути затьмарена заплутаністю турбуючого ставлення. Ми можемо думати, що, чистячи зуби, ми дійсно можемо зробити наше дихання справді свіжим, а себе – по-справжньому гарними. Але ми не можемо почистити зуби раз і назавжди, оскільки дуже швидко зуби знову стануть брудними, а подих – несвіжим. Тут присутня заплутаність щодо реальності, певний рівень наївності та сильна егоцентрична стурбованість тим, як ми виглядаємо. Таким чином, через турбуюче ставлення, яке супроводжує чищення зубів, наша дія призводить до нещастя через невдоволення.

Чищення зубів саме по собі є нейтральною дією: ми просто робимо те, що потрібно робити. Тим не менш, це увічнює сансаричну ситуацію, навіть якщо в ній немає особливої наївності. Це тому, що вона заплямована відчуттям "я маю чистити зуби", так ніби існує "я", яке володіє "моїми" зубами як своєю власністю, і має обов'язок чистити їх кожного дня. Не зрозумійте мене неправильно. Це не означає, що найкраще в цій ситуації – перестати чистити зуби. Просто нейтральні повторювані дії, пов'язані з турботою про наше сансаричне тіло, у поєднанні з прагненням до цілісного "я", увічнюють наше повторюване сансаричне існування, що сповнене проблем і труднощів.

Дозрівання карми і закон визначеності

Нам потрібно чіткіше зрозуміти, що буддизм має на увазі під твердженням, що дії, заплямовані заплутаністю, "дозрівають" як нещастя або звичайне сансаричне щастя, або просто увічнюють наше сансаричне існування. Цей принцип стосується всієї нашої звичайної поведінки, в тому числі й сексуальної.

Буддизм говорить про закон визначеності карми. Безумовно, що деструктивні дії визріють у нещастя, якщо ми не очистимо себе від негативного кармічного потенціалу, який був створений цими діями. Або, навпаки, якщо ми відчуваємо нещастя зараз, то це переживання визріло з кармічного потенціалу, накопиченого нашою власною деструктивною поведінкою в минулому. Той самий закон справедливий і щодо нашого звичайного щастя, яке визріває з позитивного кармічного потенціалу, накопиченого нашими конструктивними діями, заплямованими заплутаністю.

Важливим словом, яке слід розуміти в законі визначеності, є слово "дозріти". "Дозріти" в страждання – це не просто "призвести" до відчуття щастя чи нещастя. Це тому, що наші дії мають багато наслідків, і більшість з них є невизначеними. Наприклад, невідомо, чи будемо ми відчувати себе щасливими чи нещасними, виконуючи ту чи іншу дію. Уявімо, що ми наступили на таргана. Ми можемо наступити на нього і отримати задоволення від того, що вбили те, що вважаємо жахливим. Або ж ми можемо відчувати жах і огиду. Допомагаючи комусь виконати складне завдання, ми можемо відчувати радість або обурення через важку роботу.

Невідомо також, що ми відчуватимемо одразу після нашої дії. Після незахищеного сексу з повією ми можемо відчувати радість від того, що мали секс, або страх, що могли заразитися СНІДом. Подарувавши комусь гроші, ми можемо радіти від щастя або відчувати жаль і нещастя з цього приводу. Короткострокові результати наших вчинків також невизначені. Якщо ми пограбуємо банк, нас може спіймати поліція, а може і не спіймати. Якщо ми чесно виконуємо свою роботу, ми можемо отримати підвищення і бути щасливими, або, незважаючи на хорошу роботу, нас можуть звільнити і ми будемо нещасними. Всі ці типи результатів є невизначеними. Закон визначеності карми говорить не про них.

Якщо ми робимо щось для іншої людини, ми навіть не знаємо, чи спричинить наш вчинок її щастя чи нещастя – під час вчинку, одразу після нього, в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Ми можемо брехати комусь про його здібності, кажучи, що він компетентніший, ніж є насправді. Це може зробити людину щасливою, як під час розмови, так і одразу після неї. У короткостроковій перспективі, і навіть у довгостроковій, це може надати їй впевненості в собі для досягнення успіху. Однак це може й обурити людину, бо вона знатиме, що ми лише намагаємося їй лестити, й те, що ми говоримо, – неправда. Навіть якщо вона повірить нам, то в результаті може перенапружитись і зазнати невдачі в роботі. З іншого боку, якщо ми скажемо правду, вона може геть втратити впевненість у собі й впасти у відчай, зазнати невдачі в усьому, чого б не намагалась досягти. Або ж вона може відчути радість від того, що ми були чесними з нею, і, зрештою, докласти зусиль до роботи в міру своїх можливостей, досягти великих успіхів і бути щасливою.

Абсолютно невідомо, якими будуть результати наших дій. Ось чому ми говоримо, що буддійська етика не ґрунтується виключно на тому, щоб не завдавати шкоди іншим. Це тому, що ми ніколи не можемо гарантувати, якими будуть наслідки наших дій інших. Звичайно, ми намагаємося не завдавати нікому шкоди. Але, допоки ми не будди, ми не можемо знати напевно, якими будуть ці наслідки.

Отже, коли ми говоримо про деструктивні дії, що "визрівають" у нещастя, ми говоримо про складний процес, в якому наші способи діяти, говорити і думати створюють певні потенціали в ментальному континуумі, які впливатимуть на те, як ми почуватимемося в майбутньому. Наприклад, якщо ми маємо позашлюбні зв'язки, ми створюємо кармічні причини для переживання нещастя і незадоволення нашими майбутніми сексуальними партнерами і, таким чином, посилюємо тенденцію постійно змінювати партнерів.

Бути незадоволеним і невгамовним у сексуальному житті – це нещасливий стан, чи не так? А якщо ми ніколи не будемо задоволені нашими партнерами по шлюбу і будемо нещасливі в цих стосунках, то ми також не будемо задоволені нашими коханцями. Ці стосунки також не будуть тривалими, і ми продовжимо шукати нових. Ба більше, наші партнери також будуть зраджувати нам. Чому вони повинні зберігати нам вірність, якщо ми не зберігаємо вірність їм? Отже, є багато довгострокових наслідків і багато проблем, які з цього витікають. Це неодмінно станеться, якщо діяти деструктивно.

Мотиви деструктивної поведінки

Давайте розглянемо трохи докладніше, що є деструктивним – що може призвести до виникнення негативного потенціалу, який породжує наше майбутнє довгострокове нещастя. Основним фактором, який визначає, чи є дія деструктивною, є стан ума, який її мотивує. Деструктивні дії можуть бути мотивовані жагучим бажанням – наприклад, одержимістю сексом, яка змушує людину стрибати з однієї сексуальної пригоди в іншу. Вони також можуть бути мотивовані гнівом або ворожістю, як у випадку зі зґвалтуванням жінок через злість і бажання завдати їм болю. Або ж деструктивна поведінка може бути мотивована наївністю – наївністю щодо причин і наслідків або щодо реальності, як у наведеному нами прикладі з незахищеним сексом з секс-робітницею. Наївність часто змішується з нав'язливим бажанням або ворожістю.

Інші основоположні стани ума також завжди супроводжують деструктивні дії. Це відсутність почуття моральної гідності – турботи про те, як наша поведінка відображається на нас самих і на інших, наприклад, на наших сім'ях, духовних вчителях, співвітчизниках і так далі. Це легко зрозуміти, якщо згадати приклад президента Клінтона і його скандальний позашлюбний зв'язок.

Інші турбуючі емоції, такі як ревнощі, що супроводжують ці деструктивні мотивації, також є деструктивними, як і мотивовані ними дії. Тоді ми також можемо сказати, що сансара (неконтрольовані перенародження, що повторюються) в цілому є деструктивною.

Причинна та одночасна мотивація

Буддійське викладення етики також розрізняє причинну мотивацію та одночасну мотивацію. Причинна мотивація – це та, яка передусім спонукає нас до дії. Одночасна мотивація виникає безпосередньо під час дії. У випадку дій, які є етично нейтральними за своєю природою (які Будда не визначав як конструктивні чи деструктивні), саме одночасна мотивація визначає, чи є дія конструктивною чи деструктивною, а не первісна причинна мотивація. У випадку дій, які Будда визначив як конструктивні та деструктивні, одночасна мотивація має сильніший вплив на тяжкість кармічного результату.

Розглянемо секс з нашим партнером, який сам по собі є етично нейтральним актом. Ми можемо бути причинно мотивовані займатися сексом з конструктивної причини. Ми можемо хотіти ощасливити нашого партнера, або ми можемо хотіти зачати дитину. Але, коли ми фактично починаємо здійснювати статевий акт, якщо одержимість насолодою і бажанням стає нашою поточною мотивацією, дія стає деструктивною, незважаючи на початкову позитивну причинну мотивацію. Заняття любов'ю з одержимістю сексом накопичує негативний потенціал, який в довгостроковій перспективі принесе нам нещастя.

Сама причинно-наслідкова мотивація також може бути деструктивною. Одержимість сексом може втягувати нас у секс і бути одночасною мотивацією. Причинна мотивація, однак, може бути і нейтральною. Ми можемо хотіти займатися сексом, щоб легше заснути. Але потім, коли ми починаємо займатися коханням, нас переповнює жадання і одержимість сексом. Знову ж таки, статевий акт стає деструктивним.

Біологічне бажання та нав'язливе бажання

Тут важливо розрізняти нав'язливе бажання і біологічне бажання. Це абсолютно різні речі. Як і з їжею, коли ми відчуваємо біологічний голод, задоволення бажання їсти не є деструктивним. Ми їмо, не перебільшуючи позитивних якостей їжі або без помилкового мислення щодо неї. Але якщо ми маємо нав'язливий потяг до певної їжі, наприклад, до шоколаду, перебільшуємо його смакові якості, вважаємо найсмачнішим у світі, а потім об’їдаємося ним, – це вже деструктивно. Це призведе до багатьох проблем: ми наберемо зайву вагу і навіть можемо захворіти через переїдання.

Так само і з сексом. Нормальний біологічний сексуальний потяг, викликаний гормонами, відрізняється від нав'язливого бажання. Буддизм не стверджує, що задоволення біологічного потягу (без перебільшення його хороших якостей) є деструктивним. Але, як і їжа, це частина сансари: це те, що приходить з сансаричним тілом і неминуче спричиняє проблеми на певному рівні. Навіть якщо ми зберігаємо целібат, потяг до сексу продовжує існувати. А якщо ми не дотримуємося целібату, то нам ніколи не буде достатньо сексу. Одного разу ніколи не буде достатньо, так само, як якщо б ми поїли лише один раз. Ми хочемо мати його знову і знову. Отже, це сансарична ситуація – неконтрольовано повторювана ситуація, яка ніколи повністю нас не задовольняє. Очевидно, що це форма страждання.

Якщо ми подивимося на тантричні обітниці, що стосуються сексуальної поведінки, то головна з них – не розглядати секс як шлях до звільнення чи просвітлення. Це просто сансаричний акт! Заняття сексом під впливом модних ідей, що ми можемо досягти ідеального оргазму і це вирішить всі наші проблеми, – гарний приклад того, як ми порушуємо наші тантричні обітниці. Така поведінка є абсолютно хибним уявленням щодо реальності та поведінкових причин і наслідків. Навіть якщо у нас немає тантричних обітниць, уникнення такого звеличення сексу має бути головним для більшості з нас як буддистів-практиків. 

Історичний розвиток поняття неналежної сексуальної поведінки

Коли ми детально розглядаємо буддійський перелік різних типів неналежної сексуальної поведінки, то виявляємо, що заняття сексом більше п'яти разів поспіль вважається деструктивним – тому що це є формою одержимості, це обсесивно. Це означає, що заняття сексом чотири рази поспіль не є одержимістю. При цьому не зовсім зрозуміло, чи йдеться про чотири або п'ять разів поспіль під час одного сексуального контакту, чи про чотири або п'ять днів поспіль. Якщо про перше, як дехто вважає, то це означає дуже дивне уявлення про те, що є одержимістю. Аналогічно, мастурбувати або займатися оральним сексом один раз – деструктивно, також тому, що це нав'язливо. Очевидно, що одержимість сексом є складним питанням, і для його визначення також треба дивитися на культурні аспекти.

Щоб зрозуміти це питання, може бути корисно поглянути на історичний розвиток буддійської літератури щодо того, що є деструктивним або неприйнятним сексуальним актом. Таке дослідження може дати нам підказку про те, як інтерпретувати буддійську сексуальну етику в нашому сучасному суспільстві. Багато західних буддистів хотіли б переосмислити деякі аспекти буддійської етики, щоб вони відповідали нашому сучасному менталітету. Але ми повинні бути дуже обережними, коли намагаємося це зробити. Якщо ми це робимо, то повинні робити це на основі знання повного обсягу буддійського вчення про етику і того, як воно розвивалося історично і застосовувалося в різних азійських суспільствах, на які поширився буддизм.

У ранній буддійській літературі зі Шрі-Ланки та Індії на палі та санскриті єдине, що визначалося як неприйнятне в сексуальній поведінці, – це секс з невідповідним партнером. Основний акцент робився на невідповідних жінках. До них відносяться заміжні або заручені жінки, або ті, кого стримує щось інше, наприклад, незаміжня дочка, яку стримують батьки, або монахині, яких стримують їхні обітниці. Якщо чоловік вступає в статеві стосунки з однією з цих категорій жінок, то його мотивацією, як правило, є нав'язливе бажання. Хоча така жінка є невідповідною особою для сексу, навіть за суспільними стандартами того часу і культури, та через нав'язливе бажання чоловік наполягає на сексі з нею. У текстах немає жодної згадки про те, чи є у чоловіка партнерка, або про те, якими можуть бути бажання невідповідної цієї жінки.

Наприкінці першого століття нашої ери в Кашмірі відбувся Четвертий буддійський собор. У той час на території від північно-західної Індії до східного Ірану правила центральноазійська династія. Представники буддійських регіонів на території сучасного Афганістану прибули на собор і повідомили про певні перські культурні звичаї на своїй батьківщині, які, на їхню думку, суперечили духу буддійської етики. Вони вважали, що про них необхідно чітко згадати в буддійських текстах з етики, які в той час укладалися. Починаючи з цього моменту, різні звичаї, які вважалися соціально прийнятними в певних неіндійських культурах, поступово почали додаватися до списку деструктивних типів поведінки, наприклад, евтаназія та інцест. Хоча багато з цього, напевно, вже відбувалося в Індії, такі дії ніколи не обговорювалися відкрито. Почувши про такі випадки в інших культурах, буддисти почали прямо згадувати про них у буддійських текстах, не втрачаючи при цьому "соціального обличчя".

Отже, щодо нерозумної сексуальної поведінки, і без того великий список неналежних партнерів був розширений до матері та доньки. Поступово до нього додалися й інші форми сексуальної поведінки, які вважалися неприйнятними. Наприклад, певні отвори тіла, такі як рот і анальний отвір, були визнані непридатними для статевого акту, навіть з власною дружиною. Обґрунтуванням цього, безсумнівно, було те, що заняття сексом у невідповідному отворі буде мотивоване нав'язливим бажанням. Незадоволений вагінальним сексом з дружиною, чоловік ставав сексуальним дослідником і шукачем пригод і відчував, що повинен спробувати кожну позу і кожен отвір, щоб отримати більше задоволення.

Також був доданий невідповідний час для сексу, наприклад, коли жінка вагітна або годує грудьми. Матері завжди спали зі своїми немовлятами, і тому було б недоречно відривати їх від немовлят, щоб займатися сексом. Неприйнятним також стало займатися сексом серед білого дня, коли хтось міг зайти до кімнати, на сором для всіх. Навіть сьогодні серед тибетців майже ніхто не замикає двері, коли знаходиться у своїй кімнаті, і тибетці ніколи не стукають, перш ніж увійти. До того ж з’явились невідповідні місця для сексу, наприклад, у храмі. Гомосексуалізм і мастурбація незабаром також приєдналися до списку неприйнятної сексуальної поведінки.

Коли буддійські тексти перекладали китайською мовою, до списку неприйнятних партнерів додали чужих наложниць. Це яскравий приклад того, як перекладачі та майстри адаптували тексти з етики так, щоб вони відповідали новому суспільству, в якому поширювався буддизм. Традиційне китайське суспільство дозволяло чоловікам мати кілька дружин і наложниць. Це не було чимось непристойним. Неприпустимим був лише секс із чужою наложницею. У Тибеті також широко практикували як полігамію, так і поліандрію. Мати кілька дружин або кілька чоловіків ніколи не вважалося за секс з невідповідними партнерами.

З часом до списку неприйнятного постійно додавалося все більше і більше речей. Сьогодні багато хто з нас хотів би, щоб деякі речі були виключені зі списку, але насправді історично вони завжди додавалися. Складне питання, однак, полягає в тому, чи були ці доповнення зумовлені культурним впливом, і вищезгадані дії раніше не вважалися неприйнятними, чи вони завжди вважалися неприйнятними, але це просто не було явно прописано. Або ж доповнення до списків вносилися ситуативно, лише тоді, коли в буддійській громаді виникали труднощі з певних питань. Зрештою, саме так Будда поступово розширював монаші обітниці.

Неналежна сексуальна поведінка жінок

Якщо замислитись, які ще поправки варто внести до переліку видів неналежної сексуальної поведінки, щоб його осучаснити згідно західній культурі, можна винести ще один урок з історії буддійських текстів. Згідно з текстами вінаї про монашу дисципліну, монахам не дозволяється виступати в ролі посередників при укладанні шлюбів з певними типами жінок. Списки таких жінок відповідають спискам неприйнятних сексуальних партнерів для мирян. Серед текстів вінаї п'яти з 18 шкіл гінаяни, розглянутих мною, два списки подані виключно з точки зору чоловіка і мають настанови лише щодо неприйнятних жінок. Це тексти двох з трьох існуючих сьогодні традицій гінаяни – тхеравади (якої дотримуються на Шрі-Ланці та в Південно-Східній Азії) і сарвастівади (гілки муласарвастівади, якої дотримуються тибетці та монголи).

Втім, це упущення не означає, що, згідно з цими двома традиціями, існують лише невідповідні жінки для чоловіків, а от такого поняття, як невідповідний чоловік для жінки не існує. Просто в цих двох традиціях етичні кодекси написані лише з точки зору чоловіка. Інші три традиції вінаї, однак, визначають списки невідповідних чоловіків, що  є аналогом їхніх же списків невідповідних жінок. Це означає, що сексуальна етика стосується залучених осіб – чоловіків, жінок і так далі – і повинна бути конкретизована в кожному окремому випадку. Ґрунтуючись на цих текстових свідченнях, я вважаю, що було б цілком розумно додати до будь-якого списку неприйнятних сексуальних партнерів тих, які були б неприйнятними з точки зору жінок.

Гомосексуалізм

Крім того, за тією ж логікою, тексти в усіх цих традиціях були написані з точки зору гетеросексуального чоловіка. І, якщо гетеросексуальний чоловік вже має партнера (або навіть якщо він наразі не має партнера), а потім, через нав'язливе бажання і невдоволення, починає досліджувати і займатися сексом не лише з різними жінками, заміжніми або тими, які перебувають під опікою, але й з чоловіками, і з вівцями, і хтозна з ким ще, то, очевидно, це є деструктивним. Але, крім того, я думаю, що ми також можемо переосмислити всю систему, щоб говорити і про те, що буде деструктивною чи конструктивною сексуальною поведінкою для гомосексуальних чоловіків чи жінок, а також для бісексуалів. Це тому, що секс з чужим партнером і тому подібне може бути деструктивним і для цих типів людей. Здається, цілком у дусі буддійського вчення про взаємозалежність стверджувати, що будь-яке етичне правило має бути сформульоване стосовно кожної групи, до якої воно відноситься.

Цікаво, що під час своїх подорожей Його Святість Далай-лама іноді зустрічається з гомосексуальними спільнотами, зокрема в Сан-Франциско та Нью-Йорку. Ці спільноти були вкрай засмучені загальноприйнятим буддійським поданням гомосексуальності як неприйнятної сексуальної поведінки. Його Святість відповів, що він не може самостійно переписувати тексти, але вважає, що це питання має обговорювати рада буддійських старійшин. Тільки така рада може вносити поправки в питання, що стосуються вінаї та етики. Таку ж процедуру Його Святість рекомендує застосувати і щодо питання рівноправності жінок, особливо в монаших ритуалах і церемоніях. Це також потребує переосмислення. Отже, здається, що Його Святість також вважає, що в традиційному буддійському поданні сексуальної етики може бути щось проблематичне і відкрите для дискусій та змін.

Невідповідні отвори для сексу

Включення рота і ануса до числа неприйнятних для статевого акту отворів, безсумнівно, також було зроблено з думкою про гетеросексуальних чоловіків, які мають жінку-партнерку. З буддійської точки зору, таких людей спонукала б до орального чи анального сексу нудьга і незадоволеність вагінальним сексом. Їм може здаватися, що вагінальний секс є або недостатнім способом отримати чи подарувати задоволення, або недостатнім способом проявити любов і прихильність. В обох випадках поведінка мотивується невдоволеністю, а така позиція неминуче приносить нещастя і проблеми.

Однак це питання стає набагато складнішим, якщо ми розглядаємо ці форми сексуальної поведінки в контексті гомосексуальних пар. Питання полягає в тому, чи є ці отвори неприйнятними за своєю природою, чи вони просто визначені як неприйнятні для певних осіб у певних ситуаціях? Якщо ми скажемо, що проблема з цими отворами полягає в тому, що вони "нечисті", то це заперечення в рівній мірі може стосуватися і вагіни. Це не просте питання.

Але як щодо сексу для людини, паралізованої нижче шиї? Єдина форма сексуальної поведінки, яку вони можуть мати – це оральний секс. Тому, знову ж таки, я думаю, що ми повинні розрізняти, що є доречним, а що недоречним по відношенню до певних груп людей. Не думаю, що вірно було б стверджувати, що для людини паралізованої нижче шиї оральний секс – це обсесивна скусуальна поведінка.

Мастурбація

Як на мене, подібний аргумент можна навести і щодо мастурбації. Треба розглядати традиційну буддійську позицію щодо цього в її первісному соціальному контексті. У стародавній Індії, коли були сформульовані ці етичні принципи, люди одружувалися в період статевої зрілості, а то й раніше. Отже, якщо ми одружені і настільки одержимі сексом, що нам недостатньо займатися сексом з партнером, нам потрібно ще й мастурбувати, то це буде вважатися одержимістю сексом.

Однак сьогодні на Заході люди не одружуються з настанням статевої зрілості, а деякі залишаються самотніми до пізньої старості або навіть протягом усього життя. Ми повинні думати про проблему мастурбації з точки зору таких людей, які взагалі не мають партнерів або не мають постійних сексуальних стосунків з кимось. Якщо альтернативами є безладне статеве життя, секс із секс-робітницями або повна безшлюбність, то мастурбація для таких людей є зовсім іншою проблемою, ніж у випадку з одруженою людиною. Те ж саме стосується одружених людей, чий партнер дуже хворий і місяцями перебуває в лікарні. Що їм робити, йти до борделю? Ні.

Отже, я вважаю, що це відповідає буддійському вченню про те, що все потрібно розглядати в контексті. Згадаймо, що робить етично нейтральну сансаричну дію, таку як секс, деструктивною: це якщо вона змотивована турбуючою емоцією – незадоволеністю, одержимістю сексом тощо. Саме це стане причиною нещастя і проблем. Сексуальна поведінка, не змішана з нав'язливими турбуючими емоціями, не спричинить таких самих проблем. Вона лише спричинить загальну проблему, що ми ніколи не будемо повністю вдоволені, і, безсумнівно, захочемо зробити це знов, і знов, і знов. І ми ніколи не можемо знати напевно, як почуватимемося після сексуального акту.

Проституція

Один з найцікавіших моментів у традиційному буддійському уявленні про неналежну сексуальну поведінку (якщо ми хочемо побачити, як його можна модифікувати для сучасного Заходу) стосується тих пунктів, що не включені в традиційні описи, а також того, як на це може впливати культура. Розглянемо, наприклад, дискусію про секс із секс-робітницею. Як в індійських, так і в тибетських текстах, секс із секс-робітницею є цілком нормальним, навіть для одруженого чоловіка, якщо він за це платить. Секс-робітниця є неналежним партнером лише тоді, коли вона належить комусь іншому, і ви не заплатили за неї самі. Ще більше спантеличує те, що якщо батьки не дають дозволу своїй доньці на секс з кимось, то донька є неприйнятною особою для сексуальних стосунків. Але якщо батьки дають дозвіл (як це іноді трапляється в Азії, коли бідні батьки віддають своїх дочок займатися проституцією) – про це не говориться ні слова.

Також, як уже згадувалося раніше, китайські переклади додали в якості неналежного партнера чужу наложницю. Це означає, що для одруженого чоловіка цілком нормально займатися сексом з власними наложницями. А серед тибетців цілком нормально мати більше однієї дружини або більше одного чоловіка. Насправді, здається, що для одруженого чоловіка цілком нормально займатися сексом з будь-якою жінкою, яка не підпадає під категорію невідповідного партнера, наприклад, з незаміжньою незалежною жінкою, яка не є ні зарученою, ні монахинею.

Нам важко зрозуміти менталітет, на якому це основано. Або все це було цілком прийнятним у цих суспільствах, і всі жінки чудово ставилися до того, що їхні чоловіки займаються сексом з іншими жінками, або ж заміжні жінки не дуже добре ставилися до цього, але тримали язик за зубами. Однак в сучасному світі це, звичайно, не так. І тому знову ж таки, здається, що список неналежної сексуальної поведінки потрібно розширити, а не звузити, включивши в нього всі ці різні форми сексуальних стосунків, які спричиняють проблеми, є деструктивними і основані на одержимості.

Сексуальна незадоволеність і бажання різноманітності

Отже, проблеми з неналежною сексуальною поведінкою полягають не лише в неправильному розгляді та хибних уявленнях, наприклад, щодо того, як ми ставимося до певних отворів тіла, але й у незадоволенні та надмірному бажанні. Ми хочемо досліджувати і переживати новий досвід. Отже, проблема полягає в одержимості: невдоволеності та одержимості. Через це, я думаю, нам потрібно розширити список неналежної поведінки, включивши туди такі речі, як потурання ризикованій сексуальній активності, під час якої ми можемо передати або заразитися хворобою, що передається статевим шляхом, і так далі.

Крім того, коли ми говоримо про секс і незадоволеність, ми повинні пам'ятати про культурний контекст. Якщо ми подивимося, скажімо, на середньостатистичних традиційних індійців або середньостатистичних традиційних тибетців, то більшість з них цілком задоволені тим, що їдять одне й те саме щодня – наприклад, рис і дал (сочевицю) або суп із локшиною. Сучасні західні люди не такі. Західні люди люблять проявляти індивідуальність і їм подобається різноманітність. Це частина нашої культури. І з сексуальністю те саме, що і з їжею. Якщо в нашому суспільстві їсти одне й те саме щодня – це норма, то якщо ми захочемо їсти щось інше, це буде вважатися надмірною одержимістю їжею. Зрозуміло, що люди в нашому суспільстві так само ставляться до сексуальності. Треба зауважити, що ми не говоримо про тих небагатьох традиційних індійців і тибетців, які були знайомі з Камасутрою і "64 видами мистецтва кохання": більшість з них були неписьменними і жили з багатьма родичами в одній кімнаті.

Уявімо, що ми маємо певну взаємно узгоджену форму сексуальної поведінки з партнером. Звичайно, ми можемо розширити це поняття, враховуючи відносність, про яку ми говорили раніше. У нас є один спосіб займатися сексом з партнером, незалежно від того, чи він протилежної статі, чи тієї ж статі, чи ми паралізовані, чи наш партнер паралізований, або навіть якщо у нас немає партнера, і наша форма сексуальної поведінки – це мастурбація. Якщо ми віддаємо перевагу одному стандартному способу займатися сексом, то з точки зору традиційної азійської культури, бажання мати щось інше може бути лише через надмірне бажання і одержимість сексом.

Звичайно, якщо ця форма сексу, якій надається перевага, спричиняє багато болю і шкоди іншій людині або нам самим, щось на кшталт садо-мазохізму (в текстах йдеться про секс на холодній мокрій каменистій землі, та на Заході ми більш винахідливі в плані садо-мазохізму) – це, звичайно, не є здоровою формою сексу. Це деструктивно. Але, зважаючи на те, що ми віддаємо перевагу формі сексуального акту з кимось, хто не завдає шкоди, нам, західним людям, хотілося б урізноманітнити своє сексуальне життя. Це не обов'язково означає різноманіття партнерів, але різноманітність способів вираження нашої любові і прихильності та отримання задоволення з іншою людиною. Тому мені здається, що ми повинні брати це до уваги, коли говоримо про те, що є деструктивним із західної точки зору. Я думаю, що нам потрібно розрізняти наше нормальне культурне прагнення до різноманітності, з одного боку, і одержимість і намагання спробувати все, що завгодно, через незадоволеність і нудьгу, з іншого боку.

Хоча сексуальний "репертуар" має бути взаємно узгодженим у стосунках пари, питання полягає в тому, які наші межі. Чи може цей репертуар включати секс через так звані "невідповідні отвори"? Та якими б не були ці межі, коли ми стаємо повністю незадоволеними і одержимими, і виходимо за ці межі, тоді ми потрапляємо в проблемну ситуацію, а наша поведінка є деструктивною та призводить до нещастя незадоволеності. Це моя особиста думка.

Настанови Тхік Нят Хана щодо неналежної сексуальної поведінки

Сучасний в'єтнамський буддійський майстер Тхік Нят Хан дав дуже цікаву і, на мою думку, корисну настанову щодо буддійської сексуальної етики для наших часів. Враховуючи те, що наші шлюби не влаштовуються за нас батьками, як у багатьох людей в традиційній Азії, і що ми самі обираємо собі партнерів, і що багато хто з нас займається сексом до шлюбу, він сказав, що невідповідним партнером буде той, з ким ми не захочемо провести решту свого життя, якщо доведеться. Іншими словами, якщо ми збираємося займатися з кимось сексом, то це має бути хтось, з ким, якщо буде потрібно, ми готові провести решту життя, скажімо, якщо ця людина завагітніє. І не просто з почуття обов'язку – ми були б щасливі зробити це. Це не означає, що ми обовʼязково маємо провести з цією людиною решту життя. Крім того, приклад з вагітністю – це лише приклад, тому що, очевидно, є літні самотні люди, які вже не можуть мати дітей, але які вступають у статеві стосунки. Ті ж самі настанови стосуються і їх.

Хоча я не знаю жодного текстового джерела, на якому це ґрунтується, я думаю, що це дуже корисна настанова для сьогодення. Це означає, що нам потрібно уникати випадкових статевих стосунків з першою-ліпшою людиною, яку ми випадково зустріли, через нашу одержимість сексом, без справжнього піклування про іншу людину або про глибші стосунки з нею чи ним. У більшості випадків ця настанова вирішує проблему сексу з секс-робітницями. Хоча, звичайно, можуть бути випадки, коли з секс-робітницею розвиваються серйозні, віддані любовні стосунки.

Не переоцінювати секс

Важливо не переоцінювати секс. Наприклад, припустимо, що наша мотивація полягає в тому, щоб дати комусь тимчасове щастя і задоволення як вираз любові – і не тільки іншій людині, але й собі. Тоді, якщо ми не будемо наївно заперечувати дискомфорт, який це супроводжує, і реальність того, що є всередині чийогось тіла – іншими словами, якщо ми маємо реалістичний погляд на обмеження сексу – і, знову ж таки, якщо ми залишаємося в межах спільно визначених з людиною кордонів – тоді я особисто вважаю, що це не є грубо деструктивним актом, за винятком того, що це увічнює нашу сансару. Насправді, такий тип здорових сексуальних стосунків може бути для когось позитивним етапом розвитку з точки зору розвитку ставлення до щедрості й турботи, прояву прихильності і піклування.

Навіть щодо мастурбації багато західних психологів стверджують, що вона є частиною здорового розвитку дитини. Якщо підліток контактує з власною сексуальністю, може виявляти любов до себе, бути розслабленим і отримувати від цього задоволення, це допомагає йому отримувати задоволення і бути здатним до більш здорових сексуальних стосунків з іншими людьми.

Це, звичайно, західна точка зору, але я думаю, що вона має певне підґрунтя, особливо якщо взяти до уваги наш спосіб виховання дітей. Західні діти не мають майже постійного тілесного контакту, який має традиційна азійська дитина. Більшість традиційних азійських матерів прив'язують своїх дітей до спини вдень і сплять з ними вночі. З іншого боку, західні діти, як правило, залишаються самі в ліжечку чи візочку, і багато хто з нас відчуває відчуженість від свого тіла. Мастурбація, таким чином, є можливим кроком для подолання цього відчуження. Але знову ж таки, важливо не переоцінювати всю сферу сексуальності.

Страх перед сексом

Може виникнути запитання: а що як ми нав'язливо налаштовані проти сексу? Іншими словами, як бути з тими, хто боїться сексу або фригідний? Я вважаю, що таке ставлення також є нездоровим. Воно також спричиняє проблеми.

Але тут потрібно розрізняти. Страх вбивства і страх сексу – це не одне й те саме. Якщо, наприклад, хтось боїться вбивати, це не означає, що вбивати для нього буде здоровіше. Тому я вважаю, що потрібно розрізняти нав'язливий страх перед біологічним бажанням сексу і страх бути одержимим сексом. На мою думку, нездоровим є страх перед біологічним потягом.

Це важливий момент для людей, які вирішили прийняти обітницю повної безшлюбності як монах чи монахиня. Якщо ми відмовляємося від сексу, виходячи з відчуття, що будь-яка форма сексу є деструктивною, і повністю боїмося його, то таке ставлення, безсумнівно, породжує багато проблем. Думаю, ми часто можемо це спостерігати.не тільки в буддійській традиції, але і в християнській. Таке ставлення робить монахів і монахинь дуже, дуже скутими, сповненими почуттям провини тощо. Вони відчувають провину за свої біологічні сексуальні бажання.

Але, з буддійської точки зору, правильніше було б боятися власної одержимості сексом. "Страх" тут не зовсім правильне слово. Страх також не є найздоровішою мотивацією, оскільки він передбачає створення з одержимості чогось великого і міцного. "Острах" – краще слово, оскільки воно означає лише сильне бажання не мати цієї нав'язливої ідеї. Якщо хтось хоче подолати цю одержимість сексом і тому вирішує стати монахом чи монахинею, то це зовсім інше. Це більш здорова позиція. Такі люди стають монахами чи монахинями, тому що не хочуть відволікатися на сімейні обов'язки і так далі, і хочуть бути в ситуації, в якій їхнє сексуальне бажання буде зведене до мінімуму. Вони не хочуть, щоб навколо них були зовнішні обставини, які б їх сексуально стимулювали.

Аборт

Останніми питаннями, про які я хочу трохи поговорити в контексті сексу, є питання контролю народжуваності та абортів. Аборт, з буддійської точки зору, підпадає під категорію руйнівної дії, яка забирає життя. Цього не можна заперечувати – це переривання життя іншої істоти. Тим не менш, можуть бути різні типи мотивації, пов'язані з позбавленням життя. Якщо мотивацією є егоїстична стурбованість, наприклад, небажання мати обов'язок піклуватися про дитину, або втратити фігуру, або щось подібне, то це робить акт важким руйнівним вбивством. Це відбувається тому, що і мотивація, і сама дія є деструктивними.

Отже, нам справді потрібно поглянути на причинну мотивацію. Яка причина може спонукати нас до аборту? Нашою мотивацією може бути наївність, думка, що ми не зможемо дати дитині хорошу сім'ю, або що ми не можемо дозволити собі ще одну дитину. Але, можливо, наші батьки або інші родичі могли б дати дитині добру сім'ю, або ми могли б віддати дитину на всиновлення.

З іншого боку, наша мотивація може бути позитивною, це може бути співчуття. Якщо дитина буде сильно фізично або ментально неповноцінна, то аби уникнути всіх проблем і страждань, ми можемо подумати про аборт. Зрештою, існує вторинна обітниця бодгісаттви не вчиняти руйнівних дій, коли мотивацією є любов і співчуття. Однак у таких випадках ми повинні бути повністю готові прийняти на себе будь-які наслідки страждань, які ми можемо відчути в майбутньому житті, позбавивши ненароджену дитину від страждань. При такому ставленні страждання від руйнівної дії вбивства життя будуть менш інтенсивними.

Однак це складно, оскільки ми не знаємо, чи буде дитина щасливою, і не уявляємо, наскільки вона зможе подолати свої вади. Крім того, дуже важко мати любов і співчуття як єдину мотивацію. Вони можуть легко змішатися з егоїстичним бажанням уникнути всіх проблем і страждань, які ми мали б батьки такої дитини.

Інша дуже складна ситуація – це коли нам доводиться вибирати між порятунком власного життя як вагітної жінки і життям плоду. Якщо продовження вагітності чи навіть пологи, згідно з медичними висновками, призведуть до смерті матері, то причиною для аборту може бути бажання врятувати власне життя. Хоча, за визначенням, така мотивація – це турбота про себе, а не про ненароджену дитину, кожен випадок буде дещо відрізнятися. Дуже багато факторів і обставин впливають на рішення і на тяжкість кармічних наслідків, які з нього випливають.

Хоча існує багато причинних мотивацій, які можуть бути задіяні, буддійське вчення стверджує, що на тяжкість кармічних наслідків впливає наша теперішня мотивація. Тому, якщо ми з якихось причин вирішили зробити аборт, нам дійсно потрібно бути уважними до того, що відбувається в нашому умі і серці на початку операції. Це важливіше, ніж те, що спонукало нас звернутися до клініки.

Розглянемо, наприклад, ситуацію 13-річної дівчинки, яка завагітніла внаслідок сексуального насильства з боку батька. Дівчинка і сім'я можуть вирішити перервати вагітність з цілого ряду причин. Що я намагаюся тут підкреслити, так це ставлення сім'ї, а особливо самої дівчини, в момент аборту. Дуже важливо, щоб це не було ставлення ненависті і ворожості, особливо до дитини, яку абортують. Ця дитина не винна.

Тому дуже важливо в момент аборту думати з любов'ю про дитину, яку абортують. Потрібно бажати їй добра в майбутньому житті і, в певному сенсі, вибачатися за ситуацію, що склалася. Це не робить аборт конструктивним вчинком. Вбивство є вбивством. Але це, безумовно, мінімізує наслідки страждань, які настануть після цього. Як мінімум, я думаю, що майже неможливо, щоб жінка зробила аборт і не страждала потім через питання: "Якою була б ця дитина? Зараз їй було б стільки-то років". Звичайно, я думаю, що майже кожна жінка, яка зробила аборт, пережила подібні страждання. Отже, навіть у межах цього життя ми бачимо, що аборт є деструктивним актом, оскільки спричиняє страждання. Зрештою, визначення деструктивної дії – це дія, яка визріває в нещастя для людини, яка її вчинила.

У деяких буддійських традиціях проводять церемонії для абортованого плоду, щось на кшталт похоронної служби. Це надзвичайно корисно для матері, решти родини і, звичайно, для абортованої дитини. В основі цього обряду лежить повага до цієї істоти як до живої. Їй дають ім'я і проводжають з молитвами за благополуччя її майбутнього життя. Жінки, які це робили, вважають, що це дуже зцілює, дуже допомагає.

Контроль народжуваності

Питання абортів пов'язане з питанням контролю народжуваності. Справжнє питання тут полягає в тому, коли починається життя? Із західної наукової точки зору, лише коли ембріону виповнюється приблизно 21 день, фізична матерія ембріона є достатньо розвиненою, щоб підтримувати нейронну передачу інформації. Можна стверджувати, що це початок життя, оскільки, в певному сенсі, це початок ментальної діяльності. З іншого боку, з буддійської точки зору, після того, як безперервність найтоншого ума людини, яка померла, пройшла через проміжний період (бардо), її наступне життя починається, коли вона з'єднується з фізичною субстанцією свого наступного тіла.

Тож, згідно з буддійським поясненням, коли відбувається це з'єднання? Традиційне буддійське пояснення таке: свідомість істоти бардо, яка перенародиться, потрапляє в рот майбутнього батька, проходить крізь тіло батька, потрапляє в його сперму і разом з нею переходить в тіло майбутньої матері. Це те, очевидно, що потребує дослідження. Це пояснення походить з Ґугьясамаджа Тантри, і процес створення мандали божеств в утробі візуалізованого консорта є аналогічним процесу перенародження. Але чи слід сприймати цей опис буквально як пояснення того, як починається життя?

Як неодноразово говорив Його Святість Далай-лама, якщо вчені можуть спростувати певні пояснення, дані в буддизмі, він буде радий відмовитися від них і прийняти наукове пояснення. Отже, нам потрібно логічно розглянути традиційне буддійське уявлення про те, як і коли починається життя. Те, як ми вирішимо ці питання, матиме далекосяжні етичні наслідки. Очевидно, що якщо свідомість майбутньої дитини вже є в сперматозоїді ще до зачаття, то будь-яка форма контролю над народжуваністю є абортом. Але як бути з тим, що яйцеклітина може не запліднитися? А якщо й заплідниться, то може не імплантуватися в стінку матки. Чи свідомість якимось чином знає, що станеться до того, як вона потрапить до рота батька? Чи існує якийсь кармічний механізм, завдяки якому вона не потрапить до рота батька, якщо не буде кармічної впевненості, що відбудеться успішне зачаття? А як щодо штучного запліднення, дітей з пробірки та клонування? Їх стає важко пояснити за допомогою буддійської теорії, якщо тільки ми не віднесемо їх до категорій народження з тепла та вологи.

Чим більше ми досліджуємо, коли починається життя, тим складнішим це питання стає. Згідно з буддійським поясненням 12 ланок залежного виникнення, коли свідомість майбутньої істоти входить у фізичну основу свого майбутнього тіла, вона лише має потенціал для ментальної діяльності. Ця діяльність ще не функціонує. Лише з наступною ланкою, з іменованими здібностями у формі чи без неї, потенціали свідомості починають активізуватися, крок за кроком, і починають функціонувати. Чи означає це, що всі запліднені яйцеклітини мають потенціал розвинутися в дитину, чи тільки деякі? Якщо тільки деякі, то з наукової точки зору, що має бути присутнім, щоб відрізнити ті, які мають потенціал для розвитку, від тих, які не мають – наприклад, ті, які не імплантуються в стінку матки?

Отже, ми бачимо, що дуже важко відповісти на питання: "Коли свідомість насправді входить у фізичну субстанцію наступного переродження, тоді переривання переродження після цього моменту означає, що ви забираєте життя?" Також, з буддійської точки зору, якщо контрацепція відбувається таким чином, що вона запобігає входженню свідомості у фізичну субстанцію наступного переродження, то це не є питанням забирання життя. Тоді етична проблема вбивства не має нічого спільного з цим. Потрібно лише остерігатися неналежної сексуальної поведінки.

Також, з точки зору неналежної сексуальної поведінки, потрібно уникати можливості передачі або зараження хворобами, що передаються статевим шляхом. Чи означає це, що всі особи з такими захворюваннями повинні зберігати целібат до кінця життя, навіть хворі на герпес? Якщо використання презерватива було б неетичним навіть для таких людей, то єдиною альтернативою для них було б збереження целібату.

Як сказав Його Святість Далай-лама, питання абортів і контрацепції потребують подальших досліджень, перш ніж можна буде щось стверджувати однозначно. Отже, незалежно від того, використовуємо ми контрацепцію чи ні, ми знову повертаємося до того ж питання, що й раніше. Яка мотивація? Чи ми використовуємо контрацепцію для того, щоби повністю віддатися нашій одержимості сексом? Тоді, безумовно, наша сексуальна поведінка є деструктивною. Але в такому випадку вона є деструктивною через одержимість, а не через контрацепцію.

Які питання у вас є?

Обітниця безшлюбності

Як ви особисто ставитеся до монаших обітниць безшлюбності? Чи не суперечить цнотливість нашій природі? Чи не повинні ми, як суспільство, лишити ці традиції позаду?

Дотримання цнотливості, безумовно, йде проти сансари. Але що стосується протистояння природі, нам потрібно уважніше придивитися до того, що з буддійської точки зору є "природним". Біологічні потяги, хоча і є частиною того, що ми на Заході називаємо "природним", з буддійської точки зору є частиною механізму сансари. Що ми хочемо зробити через буддійську практику, так це подолати підпорядкування цим інстинктивним потягам, які увічнюють страждання і проблеми нашого безконтрольно повторюваного сансаричного існування. На шляху до звільнення від цих біологічних потягів ми хочемо ставати все менш і менш залежними від них, а не керуватися ними. Незважаючи на наші біологічні потяги, ми все ще можемо бути корисними для інших, доки ці потяги нами не керують.

Багато людей на Заході не вважають Бога священним, натомість вважають священною Природу. Це означає, що вони вважають біологію священною. Вони думають, що все, що є природним, автоматично є добрим. Буддизм, з іншого боку, з підозрою ставиться до того, що є природним, оскільки багато турбуючих емоцій і установок виникають автоматично, так само як і імпульси до деструктивних дій. Ми повинні ретельно це розрізняти.

Зазвичай монахами чи монахинями стають або люди з дуже низьким сексуальним потягом, так що безшлюбність для них не є великою проблемою, або ті, хто одержимі сексом і хочуть подолати страждання, які завдає їм ця одержимість. Але навіть в останньому випадку не варто просто придушувати біологічні потяги, такі як секс. Намагаючись це зробити, залишається небезпека, що в якийсь момент людині зірве дах і вона здичавіє від пристрасті. В ідеалі, такі монахи намагаються працювати над бажанням і прив'язаністю, які роблять їхній сексуальний потяг нав'язливим і обсесивним. Крім того, за допомогою тантричних методів трансформації тонких енергій можна трансформувати сексуальну енергію і спрямувати її в більш конструктивне русло для просування по духовному шляху. Однак це не так легко зробити.

Крім того, я думаю, нам потрібно пам'ятати, що тибетці та індійці, наприклад, виявляють фізичну прихильність до людей тієї ж статі, не маючи при цьому жодного сексуального підтексту. Оскільки монахи і монахині зазвичай обіймаються і тримаються за руки під час прогулянок, такі види фізичного контакту допомагають їм задовольнити потребу у фізичному контакті і прихильності. Повна безшлюбність не передбачає утримання від будь-якого фізичного контакту з іншими або від проявів прихильності.

Коли ми вирішуємо вступити з кимось у сексуальний контакт, саме цей вчинок створює карму. Тож, з точки зору буддизму, які наслідки в ланцюгу кармічних подій слідують за прийняттям цього рішення? Які переваги целібату?

Якщо ми вирішуємо зайнятися з кимось сексом, а потім вступаємо в сексуальні стосунки з цією людиною, ми, безумовно, встановлюємо з нею міцний зв'язок, який продовжиться і в наступних життях. Але тип зв'язку і стосунків, які виникнуть після цього, залежать від типу сексуальних стосунків, які ми маємо з цією людиною, від нашої власної мотивації і ставлення, від мотивації і ставлення наших партнерів і так далі. На це впливатиме багато факторів.

І тільки тому, що людина дотримується целібату, не означає, що вона уникає всіляких кармічних наслідків, пов'язаних із сексуальністю. Той, хто дотримується целібату, може витрачати величезну кількість часу і енергії на хтиві думки про секс. Такий монах може думати про секс з кимось, але не здійснювати цього акту. Це не створює кармічних наслідків фізичного акту, але все ж таки створює кармічні наслідки ментального акту. Насправді все залежить від стану ума – від рівня турбуючих емоцій і установок або свободи від них.

Присвята

Завершимо присвятою. Подумаймо: яке б розуміння чи осягнення ми не отримали, і яку б позитивну силу не винесли з прослуховування цієї лекції та роздумів про неї – нехай вони стають дедалі більшими, щоб ми змогли подолати нашу плутанину в питаннях сексу. Нехай ми зможемо використовувати будь-який рівень чи тип сексуальності, до якого нас тягне, у здоровий спосіб. Нехай секс не буде найважливішою річчю в житті, а лише однією з частин життя. Нехай ми подолаємо будь-яку одержимість сексом, щоб ми могли повніше використовувати наші можливості і таланти та уникати непотрібних проблем, щоб ми могли принести якомога більше користі для себе і для інших. Дякую вам.

Підсумок

Уся тема сексуальності в буддизмі обертається навколо питання про те, які типи ставлення та мотивації ми маємо щодо неї, і які з них є деструктивними: тобто такими, що приносять нещастя та проблеми. Якщо ми хочемо уникнути проблем, нам потрібно уникати цих деструктивних установок.

Що тут може дуже допомогти – так це реалістичне ставлення до сексу. Не треба перебільшувати його значення, займатися сексом – це не те саме, що їсти. Це щось більше, ніж просто задоволення біологічної потреби. Це спосіб проявити прихильність, любов, турботу, довіру і так далі. Але знову ж таки, якщо ми думаємо, що хороший секс вирішить усі проблеми, це наївно. З іншого боку, думати, що в ньому є щось "погане", теж наївно. Просто будьте реалістами.

Top